2.2. Приймачі стічних вод

Приймачі стічних вод збирають забруднену воду і відводять її до водовідвідної мережі. Вони бувають у вигляді відкритих судин або водозливів, які збирають воду і бризки, що утворюються під час технологічних процесів або здійсненні процедур. Приймачі стічних вод поділяють на два види: санітарні прилади, що збирають побутові стоки, та приймачі виробничих стічних вод.

Санітарні прилади призначені для гігієнічних цілей (ванни, умивальники, рукомийники, душі, пісуари, біде) та для господарських потреб (мийки, раковини). 

Раніше під час підбору сантехнічного обладнання враховувавали лише розмір ванної кімнати. Нині ж – цілу низку додаткових критеріїв: сучасні ванни відрізняються матеріалом виготовлення, формою чаш, набором функцій, які залежать від наявності допоміжних систем і пристроїв. Слід розглянути матеріали та форми приймачів стічних вод, щоб краще зрозуміти ринок.

Ванни: матеріали та форми


Рис. 5. Ванна чавунна


Чавунна ванна (Рис. 5) покрита товстим шаром емалі. В результаті виходить чаша з гладкою внутрішньою поверхнею, довговічна у використанні. Нанесення товстого шару емалі підвищує кінцеву вартість продукції.

Переваги ванни з чавуну

Одна з основних переваг чавунної ванни – збереження тепла протягом тривалого часу. Температура гарячої води в такій сантехніці знижується лише на 5-10°C за 1 годину. Тож можна встигнути покупатися у набраній чаші без додавання нової порції рідини. Спочатку наповнювати купіль слід дуже гарячою водою, щоб прогріти чавунний виріб. Після цього матеріал поступово віддаватиме рідині теплову енергію, яка повільно остигає.

Також завдяки достатньо великій вазі (в середньому – від 100 до 200 кг) чавунна чаша вирізняється стійкістю. Основний матеріал такої ванни дуже зносостійкий, але за великих навантажень емальоване покриття може пошкодитися, тож його доведеться відновлювати. Для цього краще звертатися до спеціалістів, однак якість відновленого покриття поступатиметься заводському. На виробництві його виконують за високої температури, завдяки чому кварц у фарбі плавиться і перетворюється на скло.

Недоліки ванни з чавуну

Недоліків у купелі з чавуну більше, ніж переваг. Практично всі виробники не акцентують увагу на таких мінусах:

велика вага робить чашу стійкою, водночас створює суттєве навантаження на міжповерхове перекриття. Вона діє у чотирьох точках, оскільки ванну встановлюють на відповідну кількість ніжок. Навантаження зростає, коли купель наповнюють водою. Тому її слід монтувати на дуже міцному міжповерховому перекритті, краще – залізобетонному;

обмежений асортимент форм через недостатню пластичність основного матеріалу. Виробники виготовляють лише прямолінійні купелі, адже відливати з чавуну фігурні чаші дуже складно та дорого. За кількістю можливих варіантів форм чавунні ванни значно поступаються іншим видам аналогічного сантехнічного обладнання.

Ванни зі сталі (Рис. 6). Сталь для виробництва ванн має високу пластичність. Завдяки цьому чаші штампують на спеціальному устаткуванні для рівномірного витягування металу.

Переваги ванни зі сталі

Основною перевагою такої купелі є відносно низька вартість порівняно з іншими різновидами ванн. Перевагою також є невелика вага, яка дає змогу вмонтувати сталеву чашу навіть на міжповерховому перекритті дерев'яних деталей.

 Недоліки ванни зі сталі

Сталева ванна так само, як і чавунна, має більше недоліків, ніж переваг. Серед них:

обмежена кількість форм: для виготовлення чаш зі складною геометрією потрібен високолегований метал, здатний сильно подовжуватися. Однак міцність таких виробів суттєво знижується. Тому виробники виготовляють сталеві ванни лише трикутної та прямокутної форми;

мала вага: ненаповнена чаша може легко перекинутись. Щоб цього не сталося, її додатково фіксують на підлозі та стінах, а це ускладнюється монтажний процес;

неміцна: під впливом великої ваги стінки й дно можуть прогинатися. В результаті на емальованому покритті з'являються тріщини, через які вологе середовище проникає до металу та спричиняє ржавіння;

швидке зниження температури води через високу теплопровідність: під час купання доводиться регулярно додавати гарячу воду. Щоб виправити цей недолік, використовують монтажну піну, яку наносять на зовнішній бік купелі. Навіть якщо товщина такого утеплювача буде лише 20 мм, тепловтрати зменшаться в 10 разів. 


Рис. 6. Ванна сталева


Ванни з акрилу (Рис. 7) – найбільш сучасний сантехнічний виріб. Така ванна має достатньо велику популярність серед споживачів. Однак за деякими показниками поступається моделям зі сталі та класичним купелям із чавуну.

Переваги ванний з акрилу

  • Невелика теплопровідність: набрана гаряча вода довго вистигає. При цьому акрил є тактильно теплим матеріалом, його не потрібно попередньо нагрівати на відміну від чавуну.
  • Простий догляд завдяки гладкій, не пористій внутрішній поверхні з антибактеріальними властивостями: в неї не в'їдається бруд і на ній не розмножуються бактерії. Для швидкого очищення слід використовувати спеціальні засоби, доступні для покупки в будь-якому відділі господарчих товарів.
  • Тривалий термін служби: мінімум 12-15 років за правильного догляду й акуратної експлуатації.
  • Різноманітність форм: можна добрати купіль до будь-якої ванної кімнати незалежно від розміру приміщення чи стилю інтер'єру.
  • Можливість кольорового виконання, оскільки акрил просто фарбується на виробництві шляхом додавання необхідних барвників.


Рис. 7. Ванна акрилова


Серед недоліків якісних акрилових купелів – висока вартість, яка зростає залежно від популярності бренду. Крім того, лицьову сторону чаші легко подряпати. Тому для монтажу таких ванн не можна використовувати засоби з абразивними частинками.

Завдяки сучасним технологіям та обладнанню виробники здатні виготовити різні форми ванн. Споживачі можуть обрати: 

  • прямокутні вироби;
  • кутові симетричні та асиметричні моделі;
  • овальні чаші;
  • круглі купелі.

Ванни складнішої форми в основному виготовляють на замовлення. Крім того, виробники створюють ще й подвійні чаші. Вони складаються, умовно, із двох відділень, кожному з яких зможе зручно влаштуватися доросла людина.

Умивальники й мийки: матеріали та форми

Сучасні виробники пропонують багато видів умивальників та кухонних раковин, які відрізняються матеріалом виготовлення, конструкцією та способом встановлення. З видами умивальників детально ознайомимося у ПР 3.4.1. У цій лекції розглянемо кухонні мийки. За матеріалом виготовлення вони бувають з неіржавної сталі, кераміки та штучного каменю.

Мийки з неіржавної сталі (Рис. 8). Неіржавна сталь – найпопулярніший матеріал для виробництва мийок. Є кілька видів таких мийок для кухні: текстуровані, поліровані, матові. Текстуровані найбільш популярні завдяки шорсткій поверхні, вони менш схильні до пошкоджень. Також на цьому виді раковин залишки води не утворюють слідів.

За якістю виробництва раковини з неіржавної сталі поділяють на два види: цільнотягнуті та зварні. Зварні виготовляють зі сталі більшої товщини, тому шум води під час використанні зменшується, а змішувач легше встановити міцно. Для того щоб зменшити шум води під час використання, на дно раковини клеять гумову накладку.

Переваги мийок з неіржавної сталі

  • Низька ціна: раковини з неіржавної сталі найдешевші з усіх.
  • Хімічна стійкість: неіржавна сталь не стирається під час використання, не боїться засобів для чищення та пошкоджень під дією високих температур.
  • Естетичність: мийки з неіржавної сталі гарно виглядають, мають різні розміри та форми.
  • Легке встановлення: найчастіше їх монтують в окремі тумби модульних кухонь, що не є проблемою.


Рис. 8. Мийка з неіржавної сталі


Серед недоліків: шум від води об поверхню, ризик пошкодити під час удару, залишити сліди чи подряпати. Особливо це стосується мийок із тонкої сталі.

Мийки з кераміки (Рис. 9). Кераміка – матеріал, з якого найчастіше виробляють умивальники для ванних кімнат.

Переваги мийок з кераміки 

  • Декоративність: кераміка виглядає винятково естетично. Будь-яке приміщення у класичному стилі буде унікальним, якщо кухонний гарнітур обладнаний керамічною раковиною. Її гладкість та глянець, а також широка кольорова гама стане прикрасою кухні.
  • За керамікою легко й зручно доглядати, просто мити м'яким мийним засобом, а тверда поверхня стійка до подряпин, високої температури та її перепадів.
  • Встановити раковину також не важко, головне вибрати до неї неї міцну основу: вага кераміки чимала.
  • Єдиний мінус кераміки – її крихкість: розбити або розколоти таку мийку досить легко, достатньо просто впустити в неї важкий предмет.


Рис 9. Мийка керамічна


Також мийки для кухні виготовляють із порцеляни. Вона менш схильна до стирання, впливу високих температур і хімічних речовин, міцніша. Крихкість кераміки – це мінус, але зовнішній вигляд за правильного використання завжди буде її перевагою.

Мийки зі штучного каменю (Рис. 10). Штучний камінь – найбільш інноваційний матеріал із усіх вищезазначених. Він є двох видів: агломерат та акриловий камінь. В його основі – природні компоненти. Такі види кам'яних мийок для кухні найлегше вписати в інтегровану стільницю.

Відмінності від інших видів:

  • краса: можна придбати мийку будь-якого кольору, форми, текстури, добрати до кожної кухні;
  • зносостійкість: не страшні контакти з хімічними речовинами, витримує високу температуру, можна поставити гарячу каструлю й не завдати шкоди;
  • можливість створення єдиної лінії стільниці та раковини: покращує зовнішній вигляд кухні та надає їй завершеності.


Рис. 10. Мийка зі штучного каменю


Серед недоліків насамперед висока ціна в порівнянні з іншими видами. Акрилові мийки можна пошкодити дуже гарячими предметами, агломератні стійкіші до таких впливів.

Мийки бувають найрізноманітніших форм, тому класифікувати їх складно. Такі мийки часто виготовляють на замовлення: їх форма може бути унікальною. Важливіше розуміти способи монтажу. Є три типи встановлення мийок до кухонних меблів: накладний, врізний, інтегрований.

Накладний тип (Рис. 11). Такі мийки застосовують у модульних конструкціях кухонь – раковину встановлюють на тумбу, що стоїть окремо, або на всю стільницю, замінюючи її.

Для необхідної товщини, яку можна зіставити з основною стільницею, тонкий метал мийки за переметром натягають на дерев'яний каркас. Якщо раковина не входить до комплекта готової кухні, її не складно встановити нагору тумби самостійно – всі розміри кухонних мийок та гарнітурів стандартизовані.


Рис. 11. Мийка накладного типу


Серед недоліків такої конструкції – висока ймовірність потрапляння води на бічні стінки тумбочки під мийкою.

Врізний тип (Рис. 12). Поширений варіант установки на кухні з єдиною стільницею. Якщо стільниця виготовлена з поширеного ламінованого ДСП, ДВП або дерева, після довгих мук можна вирізати необхідний отвор товщиною 40 мм без спеціального інструменту та встановити самостійно.


Рис. 12. Мийка врізного типу


Щоб урізати мийку до стільниць зі штучного чи натурального каменю, металу, скла тощо знадобиться допомога фахівця або спеціальний інструмент для різання цих матеріалів. У переважній більшості випадків кухонні гарнітури з дорогими стільницями роблять на замовлення, а отвір під мийку вирізають під час виготовлення.

Недолік такого виду монтажу – можливість проникнення вологи під раковину на місці розпилу отвору. У разі використання дешевих ДВП та ДСП матеріал може покоробитися і спучитися. Щоб уникнути цього, край розпилу обробляють водовідштовхувальними матеріалами (герметик, водостійка фарба). Також за неправильної установки мийка може акумулювати вологу під собою

Інтегрований тип (Рис. 13). У разі такої установки мийка складає єдине ціле зі стільницею, її бортик знаходиться на одному рівні з її поверхнею або трохи виступає. Вироби такого типу установки завжди виготовляють на замовлення.


Рис. 13. Мийка інтегрованого типу


Недоліком є складність ремонту конструкції: у разі незворотних пошкоджень доведеться міняти обидва елементи.

Унітази

Унітази поділяють на побутові та для громадських санвузлів. Види та конструкції побутових унітазів детально розглянемо у ПР 3.4.3. 

Найчастіше для громадських санвузлів використовують чашу Генуя (Рис. 14), корпус яких вмонтований до підлоги. В результаті унітаз зазвичай знаходиться на одному рівні з рівнем підлоги. На відміну від стандартної сантехніки конструкція чаші не передбачає контакту з користувачем. Змив здійснюється натисканням кнопки. Чаші виготовляють із різних матеріалів: чавун, кераміка і сталь.


Рис 14. Чаші Генуя


Саме з чавуну виготовляли перші чаші Генуя. Це зумовлено високою механічною міцністю і тривалим терміном служби. Нині чавунна чаша є найбільш міцним та довговічним варіантом. 

Серед недоліків чавунної сантехніки – насамперед її велика вага: чавунна чаша Генуя важить приблизно 15 кг, що значно ускладнює доставку й монтаж.

 

Біде

Біде – це пристрій для особистої гігієни. Його встановлюють у туалеті, ванній кімнаті чи санвузлі. Біде бувають підлогові або підвісні (настінні).

Комплектація підлогового біде: чаша біде, кришка-сидіння, комплект кріплення до підлоги, змішувач, сифон.

Комплектація підвісного біде: чаша біде, кришка-сидіння, система інсталяції, змішувач, сифон.


Рис. 15. Підлогове біде


Підлогові біде (Рис. 15) можна знайти майже в будь-якого виробника сантехніки. Такі моделі мають цілу низку переваг, а тому досить популярні серед споживачів. Так, однією з основних переваг підлогових біде – їхня висока якість і надійність. Такі біде монтують до підлоги, що значно полегшує їх встановлення та експлуатацію на відміну від підвісних моделей. Крім того, висока якість такої сантехніки гарантує їх тривале використання, а також позбавляє необхідності ретельного догляду. Дуже цікавим є й оформлення підлогових біде. Крім того, в кожного виробника можна знайти цілком універсальні класичні біде, які зможуть вписатися до інтер'єру будь-якої ванної кімнати.

Підвісні (настінні) біде (Рис. 16). Обладнання ванних кімнат підвісними біде є найновішим трендом сантехнічної моди, що набуває дедалі більшої популярності серед споживачів. Усі комунікації для підведення води до підвісних біде та системи зливу приховані або замасковані у стіні. Підвісні біде суттєво економлять вільний простір у приміщенні санвузла, вони надійні, практичні, прості в експлуатації. Установка підвісного біде доволя проста й доступна, не потребує великих витрат: її монтують на стіну так само, як і підвісні унітази.

Рис. 16. Підвісне (настінне) біде 


Пісуари

Пісуар – це варіант унітаза, створений спеціально для чоловіків. Їх виготовляють із тих самих матеріалів, що й унітази: фаянсу, фарфору, нержавної сталі.

Конструкція пісуара проста: вода підведена зверзу до чаші, випуск знаходиться знизу. Після того, як людина скористалася пісуаром, струмінь води омиває чашу та видаляє вміст. Сифон, встановлений після випуску, перешкоджає проникненню неприємних запахів із каналізації. За змив води зазвичай відповідає кран для пісуара, що відкривається вручну або автоматично. Є моделі, обладнані зливним бачком, як і унітази. Зазвичай до комплектації пісуарів не входить кришка, але деякі моделі (особливо ті, що призначені для приватного будинку чи квартири) її мають.

За способом монтажу пісуари поділяють на:


Рис.  17. Підвісний (настінний) пісуар


підвісні (Рис. 17) можна встановити на будь-якій зручній висоті. Настінні пісуари монтують до стіни за допомогою дюбелів чи анкерів. Можна використовувати систему інсталяції чи вбудувати його у стіну. Під пісуар встановлюються сифон, що з'єднує його з каналізацією;

Рис. 18. Підлоговий пісуар


підлогові (Рис. 18). пісуари мають вертикальний випуск, їх монтують аналогічно унітаза, заглиблюючись на півтора сантиметри щодо рівня підлоги. Більшість підлогових моделей пісуара використовують у громадських місцях; вони є багатосекційною конструкцією у вигляді похилого каналу, встановленого біля стіни.

За типом систем підключення пісуари поділяють на:

  • з верхнім підключенням: змивний пристрій (вентиль) знаходиться ззовні стіни, потрібен пісуар, обладнаний отвором для подачі води ззовні корпусу у верхній частині пісуару;
  • з прихованим підключенням. Усі отвори такого пісуара (підведення води та її злив у каналізацію) знаходяться всередині, тому перед підключенням слід заздалегідь  здійснити підготовчі роботи: штроблення стін для підведення води, підготовку дренажної системи тощо.

За застосуванням типу систем змиву пісуари поділяють на:

  • пісуари з ручною системою змиву. Для ручного змиву потрібно відкрити кран, натиснути важіль або кнопку й закрити/відпустити, коли ви вважаєте, що спустили достатньо води;
  • пісуари, з напівавтоматичною системою змиву. Напівавтоматична система вимагає лише короткого натискання кнопки або важеля: система відміряє потрібну кількість води й сама перекриє клапан.

Автоматичний змив набагато простіший: про нього можна взагалі не думати. Багатоточкові інфрачервоні датчики бездоганно визначають присутність у зоні дії незалежно від кольору і тканини одягу відвідувача. Всередині безконтактного пісуара знаходиться датчик, за допомогою якого відбувається змив. Датчик подає сигнал, після якого починається подача зливної води до резервуара.

Трапи

Різновидом приймачів стічних вод є трапи (Рис. 19), які збирають забруднену воду з підлоги приміщення або від технологічного обладнання. Трап встановлюють не тільки в санітарних кімнатах, а й на відкритих балконах, лоджіях  або паркінгу. 

Розгляньмо душовий трап для відведення відпрацьованої води з душової кабіни. Крім того, пристрій має забезпечувати фільтрацію від сміття та запобігати надходженню неприємних запахів до приміщення. Душові трапи легко зняти, їх можна використовувати для прочищення каналізаційної системи.

Нерідко встановлення душу без піддону є вимушеним рішенням. Наприклад, людям похилого віку або інвалідам важко переступати через високі борти душового піддону, отже, краще обійтися без нього.

Переваги:

  • не захаращують простір;
  • виглядають сучасно і стильно;
  • можна використовувати за будь-яких габаритів ванної кімнати;
  • альтернатива дорогим душовим кабінам;
  • ефективно відводять стічні води.


Рис. 19. Трап


Найбільш популярним і доступним матеріалом для виготовлення трапів є неіржавна сталь. Такі трапи надійні, довговічні та практичні, їх легко мити, вони мають гарний вигляд. Бувають матовими та глянсовими. Їх встановлюють у приміщеннях із підвищеними санітарними вимогами: лікарнях і дитячих закладах, санаторіях і готелях.

Крім того, трапи для душу виготовляють із таких матеріалів:

  • чавун – такі трапи зазвичай використовують на промислових підприємствах, у басейнах та громадських лазнях. Чавунні трапи мають високу пропускну здатність, міцність і довговічність. Утім, вони не дуже популярні через складний монтаж і велику вагу;
  • пластик – дешеві та легкі пристрої. Підходять для встановлення в заміських будинках, дачах та квартирах. Вирізняються легкою вагою, доступною вартістю, простотою монтажу та обслуговування.

Декоративні трапи виготовляють із неіржавної сталі, пластику, загартованого скла, хромованої сталі або латуні.

Форми трапів 

Душові трапи бувають різного виду та відрізняються за формою та габаритами. Решітка трапа може бути різної форми, частіше – круглої чи прямокутної. Трапи з решітками довгастої форми називають лотками або дренажними каналами. Лоток виконує ті ж функції, що і звичайний душовий трап, проте влаштований він трохи інакше.


Рис 20. Місцевий трап


Залежно від способу установки виділяють такі різновиди трапів:

  • місцвий (Рис. 20). Він має невеликі розміри та оснащений круглими або квадратними декоративними решітками. Пристрій можна розташувати в будь-якому місці душової зони. Зазвичай його монтують ближче до середини;
  • пристінний (Рис. 21). Довгий прямокутний лоток, який монтують біля стіни. Він малопомітний і не порушує малюнок покриття для підлоги. Для зливу води потрібно, щоб підлога мала невеликий ухил у його бік;


Рис. 21. Пристінний трап


  • лінійний або вбудований щілинний (Рис. 22). Довгий жолоб, який монтують у стіну. Для зливу у стіні роблять щілину. Такий пристрій має високу пропускну здатність, але вимагає складного монтажу;


Рис. 22. Лінійний або вбудований щілинний трап

Рис. 23. Кутовий трап


  • кутовий (Рис. 23). Стік має форму конуса та розташований в кутку душової зони.

Гідрозатвори (сифони) затримують шкідливі гази з системи каналізації шаром води заввишки 40-70 мм, що утворюється у згині трубопроводу (U-подібні гідрозатвори) або між двома циліндрами. Незасміченість сифонів забезпечує великий прохідний переріз та гладка внутрішня поверхня. Для прочищення гідрозатворів і ділянок, що прилягають до них, передбачені отвори, які закриваються кришками (сифони-ревізії) або різьбовими пробками.

Гідрозатвори виготовляють із чавуну, пластмаси або латуні.


Ви вже пройшли 100% уроку
100%