Л «Системи водовідведення»

Внутрішня каналізаційна мережа складається з відвідних трубопроводів, стояків, витяжної частини, горизонтальних ліній, випусків, а також пристроїв для прочищення та монтується з чавунних або полімерних труб. Сталеві труби використовують для прокладання коротких відвідних ліній від умивальників, мийок, ванн тощо.

Для зміни напрямку трубопроводу, приєднання бічних відгалужень, з'єднання труб різного діаметра використовують фасонні (з'єднувальні) частини: коліно, відведення з кутом 110°, 120° і 135°, хрестовини прямі (під кутом 90°), косі (під кутом 45° і 60°), трійники прямі й косі, відступи, муфти, перехідні й компенсаційні патрубки.

Якщо планування санвузла вільне для розміщення санітарних приладів, слід дотримуватися таких рекомендацій:

• не встановлювати унітаз на відстані понад 1 м, а інші сантехнічні прилади – понад 3 м від стояка. Інакше вода з сифонів засмоктуватиметься до повітропровіду, й він може зламатися;
  
• сантехнічні прилади й трубопроводи не можна кріпити безпосередньо до міжкімнатних перегородок і міжквартирних стін;
  
• щоб встановити пральну машину в суміжному санвузлі, обладнаному ванною, умивальником й унітазом, його площа має бути не менше 3,8 м². Якщо санвузол обладнаний ванною та умивальником, можна встановлювати пральну машину з мінімальною площею 3,3 м². Для встановлення унітаза й умивальника площа туалета має бути не менше 1,5 м², а щоб встановити лише унітаз – 1,2 м².
  

Після кожного санітарно-технічного приладу передбачений гідрозатвор (за винятком приладів, де він вбудований). У виробничих мережах, що відводять стоки та забруднені лише механічними домішками, гідрозатвори встановлювати необов'язково.

У місцях зосередження приймачів стічних вод передбачені стояки. Для зменшення числа стояків бажано, щоб приймачі стічних вод були розташовані групами. Стояки розміщують вздовж колон огороджувальних конструкцій, за можливості – ближче до приймачів (унітазів), куди надходять найбільш забруднені стоки, так, щоб довжина труб, що відводять їх, була мінімальною. Щоб уникнути замерзання, краще не встановлювати стояки біля зовнішніх стін, дверей, воріт.

Відвідні трубопроводи приєднують до гідрозатворів санітарно-технічних приладів та прокладають до стояка прямолінійно, з постійним ухилом. Санітарні прилади в різних квартирах на одному поверсі підключають до окремих відвідних трубопроводів. Бічні відгалуження приєднують за допомогою косих трійників і хрестовин (прямі хрестовини і трійники не використовують).

Стояк водовідвідної мережі в нижній частині плавно приєднують до горизонтального трубопроводу, який прокладають так само, як відвідні трубопроводи до випуску.

Стояки і трубопроводи, що відводять, у санвузлах житлових будинків зазвичай розміщують ззаду або збоку унітаза. Якщо кухня знаходиться у приміщенні, не сміжному з санвузлом, а на відстані від нього, тоді для відведення стоків від мийок прокладають окремий стояк.

У типових житлових і громадських будівлях стояки розміщують разом із стояками водопостачання в санітарно-технічних блоках, панелях, кабінах, які монтують одночасно з будівельними конструкціями будівлі, що дає змогу скоротити обсяг монтажних робіт на будівельному майданчику.

Труби прокладають відкрито, з кріпленням до конструкцій будівель, а також на спеціальних опорах, або приховано – із закладанням перекриттів у будівельні конструкції, під підлогою, у панелях, борознах стін, у підшивних стелях, санітарно-технічних кабінах, вертикальних шахтах, під плінтусом у підлозі.

Ревізії та прочистки розміщують на стояках нижнього й верхнього поверхів за відсутності на них відступів, а за наявності – також на вищерозташованих над відступами поверхах; у житлових будинках висотою п'ять поверхів і більше – не рідше, ніж через три поверхи; на початку ділянок (за рухом стоків) відвідних труб, якщо є три й більше під’єднаних приладів, під якими немає пристроїв для прочищення; на поворотах мережі – за зміни напряму руху стоків, якщо ділянки трубопроводів неможливо прочистити через інші ділянки; перед випусками із будівлі. На горизонтальних ділянках найбільшу відстань між ревізіями та прочистками визначають згідно зі ДБН.

Ревізії та прочищення розміщують у місцях, зручних для обслуговування. На підземних трубопроводах ревізії встановлюють у колодязях.

Вентиляція мережі. Стояк вгорі переходить у витяжну частину, яка передбачена у всіх будинках, висотою понад п'ять поверхів. За меншої поверховості необхідність облаштування витяжної частини перевіряють розрахунком. Витяжна частина потрібна, щоб запобігти відсмоктуванню води з гідравлічних затворів («зриву затвора») за утворення вакууму у стояку під час скидання рідини та для вентиляції внутрішньої і зовнішньої мережі.

Конструкцію витяжної частини визначають залежно від призначення покрівлі (неексплуатована, з ігровими майданчиками, кафе тощо) та висоти будівлі. На неексплуатованій покрівлі передбачають просту витяжну частину, діаметр якої дорівнює діаметру стояка, висота – 0,3-0,5 м. На експлуатованих покрівлях витяжну трубу виводять на висоту не менше 3 м. Можна об’єднати декілька стояків для зменшення проколів покрівлі. Окремий вентиляційний стояк встановлюють у висотних будинках (понад 20 поверхів) тоді, коли неможливо прокласти стояк більшого діаметру або два паралельні стояки.