Л «Системи водовідведення»
3.2. Воронки для забору води з покрівель
Водостічні воронки (Рис. 24) складаються з корпусу – 4, встановленого в перекритті – 5, рами – 2, трапів – 1 або ковпака – 7 для затримання сміття. Воронки герметично з'єднують із покрівлею, щоб атмосферні води не руйнували перекриття. Шар гідроізоляції – 3 затискають болтами між корпусом та рамою і зверху заливають мастикою. Застосовують водостічні вирви діаметром 80 мм, 100 мм, 150 мм та 200 мм.
Воронки з решітками (плоскі) (Рис. 24, а) встановлюють на плоских експлуатованих покрівлях.
Воронки з ковпаком (ковпачкові) (Рис. 24 б, в) встановлюють на скатних, а також плоских покрівлях, що не експлуатуються. Для збільшення пропускної здатності водостічних воронок встановлюють струменевипрямлячі – 6, які перешкоджають утворенню вихрів у воронках, що звужують прохідний переріз.
Рис. 24. Водостічні воронки 1 – трапи; 2 – рама; 3 – шар гідроізоляції; 4 – корпус; 5 – перекриття; 6 – струменевипрямляч |
Тип водостоків у приміщенні обирають залежно від:
- виду будівлі;
- поверховості;
- типу покрівлі;
- наявності зовнішньої мережі дощової каналізації.
Водостічні воронки встановлюють із відривом трохи більше 48 м один від одного з урахуванням рельєфу покрівлі, конструкції будівлі та розрахункової площі водозбору.
У житлових будинках бажано встановлювати одну вирву на секцію. На покрівлі передбачений ухил 0,01-0,015 (1 – 1,5 см/м) до водостічних воронок, щоб на даху не було місць, де може накопичуватися волога.
Стояки прокладають в опалюваних приміщеннях далеко від зовнішніх стін, біля колон, перегородок із розрахунку, щоб довжина підземних ділянок була мінімальною. Для запобігання замерзанню стояків має бути постійна подача теплого повітря.
Для розрахунку дощової водовідвідної мережі необхідно знати кількість атмосферних опадів, яка залежить від метеорологічних умов у районі розташування будівлі та визначається за розрахунковою інтенсивністю дощу заданої тривалості (за даними багаторічних метеорологічних спостережень або картою ізоліній).
Площу водозбору визначають як горизонтальну проєкцію ділянки покрівлі, з якої вода стікає до лійки. За наявності стін, які прилягають до покрівлі та підіймаються над нею, водозбірна площа збільшується на 30% сумарної площі вертикальних проєкцій стін.