Л «Види арматури санітарно-технічних систем»

Чавун – це залізо з підвищеним вмістом вуглецю. Має високу корозійну стійкість, що різко підвищує довговічність виробів, які працюють у контакті з водою. Основним недоліком чавуну як корпусного матеріалу є його крихкість – він розколюється під час ударного навантаження. З арматурою з чавуну слід поводитися досить акуратно: не вдаряти її, не докладати надмірних зусиль під час нарізання різьби, не допускати замерзання води в корпусі арматури взимку.

Є кілька видів чавуну, що використовуються виготовлення корпусів арматури: сірий, ковкий чавун, міцний чавун. Сірий чавун найпопулярніший. Ковкий чавун володіє більшою в'язкістю й міцністю, а крихкість має меншу.

Високоміцний чавун займає проміжне місце між сталлю й сірим чавуном, з усіх чавунів він найменш тендітний. Чавунну арматуру для підвищення корозійної стійкості можуть виготовляти із внутрішнім захисним покриттям із різної емалі, пластмаси, гуми.

Сталь – залізо з низьким вмістом вуглецю. Це дуже поширений конструкційний матеріал завдяки гарним ливарним якостям, пластичності, легкості обробки. Твердість сталі менша, ніж у чавуну. Сталь не має крихкості, тобто не сколюється.

Легована сталь – це сталь із невеликими добавками інших металів задля певних властивостей. Леговані домішки підвищують міцність сталі та верхню температурну межу робочого діапазону, підвищуються корозійна стійкість і твердість. Зазвичай легування здійснюється домішками хрому, марганцю, ванадію, кобальту та інших металів. До легованих сталей належать неіржавна сталь, що має підвищену корозійну стійкість, а також жаростійка сталь для арматури, що експлуатується за високих температур. На відміну від звичайної конструкційної сталі леговані сталі часто не мають феримагнітних властивостей.

Латунь – це сплав міді й цинку з невеликими домішками інших металів для арматури, що працює за температури менше 250°С. Латуні притаманні всі позитивні властивості міді (високі електро- й теплопровідність, корозійна стійкість, пластичність) за вищої міцності та кращих технологічних властивостей. Латунь – дуже пластичний метал, має гарні ливарні властивості, добре піддається механічній обробці, відмінно шліфується й полірується, що дає змогу отримати дуже високу якість поверхні. Так, можна виготовляти ущільнювальні поверхні сідла одразу на корпусі арматури без нанесення шару іншого металу.

Латунь порівняно зі сталлю значно краще протистоїть корозії за наявності води та водяної пари. Зі зниженням температури механічні властивості латуні підвищуються, тому її успішно застосовують для арматури, що працює на низьких температурах. 

Бронза – це сплав міді й олова з невеликими домішками інших металів. Бронза добре протистоїть корозії, добре обробляється.

Алюмінієві сплави використовують для спеціальної арматури малих розмірів, що працює за температур до 100°С. Алюміній має малу щільність: це робить арматуру з нього дуже легкою. Це пластичний метал, що добре відливається, легко піддається пластичній обробці. Недоліком є мала міцність за підвищення температури. Корозійна стійкість алюмінію досить висока завдяки наявності окисної захисної плівки на його поверхні. Алюміній погано протистоїть дії лугів.

Для виготовлення арматури використовують усі види пластмас, зокрема вініпласт (полівінілхлорид, поліхлорвініл) та поліетилен. Вініпласт – це тверда негорюча пластмаса, виготовляють шляхом термічної пластифікації полівінілхлоридних смол. Має високу хімічну стійкість проти дії багатьох агресивних середовищ – кислот, лугів та їх розчинів. Із вініпласту роблять вентилі, крани, клапани тощо. Пластмаси мають дуже високу хімічну стійкість: це дає змогу виготовляти з них хімічну арматуру.