2.3 Ґрунти Львівської області

Контрастність природних умов Львівщини та історія їх розвитку призвела до формування складної структури ґрунтового покриву. У межах області утворилися ґрунти мінеральні (піщані, суглинкові, глинисті) та органічні (торфовища), підзолистого, дернового, чорноземного і буроземного типів ґрунтотворення з різними ґрунтоутворюючими та підстелюючими породами. Ґрунтовий покрив Львівської області представлений на мапі (рис.2.4), а також у вигляді будови профілів відповідних типів ґрунтів ( рис. 2.5).

Із 611 тис. га орних земель області, найбільш родючими є темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені, що займають 26 % площ, чорноземи карбонатні та дерново-карбонатні ґрунти – 13 %, ясно-сірі та сірі опідзолені ґрунти – 12 %, дернові ґрунти – 12 %, а разом родючі ґрунти становлять 72 %.

Сірі лісові ґрунти поширені на Сокальській гряді Волинської височини, Пасмовому Побужжі, Сянсько-Дністровському межиріччі, Ходорівському Опіллі та Подільській височині. Залежно від повноти прояву цих умов, місцевих особливостей мінерального складу, біологічних та мікрокліматичних умов, формуються різновиди сірих лісових ґрунтів: сірі, ясно-сірі чи темно-сірі лісові ґрунти.


Рисунок 2.4 - Ґрунтовий покрив Львівської області

 

Рисунок 2.5 - Будова профілів відповідних типів ґрунтів Львівської області (позначення на рис.2.4)

Найвиразніше поділеним на генетичні горизонти є ясно-сірий ґрунт, що розвивається в умовах активного промивного режиму з порівняно повільним накопиченням органічних сполук.

На них не спостерігається вимокання посівів, вони добре реагують на внесення добрив (хоч і швидко їх втрачають через промивний режим). Систематичне і тривале внесення органічних добрив, глибока оранка стирають відмінності між сірими і темно-сірими ґрунтами.

Понижені фільтраційні властивості мають сірі лісові ґрунти Поділля і Сянсько-Дністровського межиріччя. Тут за умов тривалих дощів може розвиватися поверхневе перезволоження.

Найродючішими ґрунтами Львівщини є  чорноземи опідзолені -  добре гумусовані, з глибоким (1,5-2 м) профілем. Зустрічаються вони на Львівському Опіллі, Ходорівському Опіллі та на лівобережній частині Сокальського пасма.

Невеликі площі вздовж підніжжя Подільського уступу та підніжжя Сокальського пасма на переході до Малого Полісся покриті чорноземами вилуженими. Вони глибокопрофільні, багаті на гумус, промиті від карбонатів.

Дерново-карбонатні ґрунти сформувались на тих підняттях Малого Полісся, які мають близьке до поверхні залягання мергелів. Такі підняття поширені вздовж північної, (с.Карів, с.Домашів, м.Радехів, с.Корчин), південної (с.Суходоли), східної (м.Броди) та західної (с.Забір'я) окраїн Малого Полісся. Для цих ґрунтів властивий дуже короткий профіль (40-60см) і висока гумусованість.

В посушливі періоди ці ґрунти мають здатність до ущільненння і розтріскування, важкі для обробітку. У перезволоженому стані вони надто «клейкі». При оптимальному зволоженні — це легкі для обробітку і дуже родючі ґрунти, особливо придатні під буряки, зернові та бобові культури.

Великі площі (біля 15% території області) зайняті дерново-підзолистими ґрунтами. Для їх формування необхідні добра фільтраційна здатність, достатня кількість опадів для створення промивниго режиму і кисла реакція ґрунтової вологи, що сприяє вимиванню поживних речовин.

Такі умови забезпечуються ґрунтоутворюючими породами піщаного і супіщаного складу, якими вистелене Мале Полісся та Яворівщина, поширення соснових лісів, хвоя яких сприяє підкисленню вологи в ґрунті, та регулярне випадання дощів, тому такі ґрунти мають мало гумусу, низьку родючисть і відносяться до найбідніших у Львівській області. Особливо бідними є піщані відміни, на яких, через непридатність під ріллю, ростуть соснові ліси.

Супіщані та легкосуглинкові відміни дерново-підзолистих ґрунтів займають середні висотні рівні - низькі межиріччя, що зайняті під ріллею і пасовищами. Ґрунти дерново-підзолистого ряду (піщані, супіщані та суглинкові) зустрічаються також на Поділлі та Розточчі — на тих схилах, де відсутній лесовий покрив, а піщані і супіщані найбільші площі займають на західній частині Розточчя.

Показники родючості ґрунтів (у балах) показані на мапі області (рис. 2.6) та, для порівняння, на мапі України (рис.2.7).

Рисунок 2.6 - Показники родючості ґрунтів Львівської області (у балах)

 Таким чином, в розрізі по районах області, - багаті родючими ґрунтами Сокальський, Золочівський, Бродівський, Буський, Пустомитівський, Радехівський, Городоцький, Кам’янка-Бузький, Жовківський, Жидачівський, Миколаївський райони.

Нижчою є родючість ґрунтів Яворівського, Дрогобицького, Самбірського, Старо-Самбірського, Стрийського районів. Сколівський і Турківський райони покриті малородючими буроземно- підзолистими та бурими гірсько-лісовими ґрунтами (9 % від загальної кількості по області). Вміст гумусу останніми роками ( друге десятиліття сучасного століття) зменшився на 0,17 %. Середньозважений показник по області становить 2,48 %.

 Важливе значення для росту і розвитку рослин є реакція ґрунтового розчину.

Рисунок 2.7 - Показники родючості ґрунтів України (у балах, позначення на рис. 2.6)

 Культури мають різну чутливість до неї. Від цього дуже сильно залежить врожайність. Оптимальний діапазон для більшості культур коливається в межах від слабокислої до близької до нейтральної реакції. На кислих ґрунтах погано розвивається корисна мікрофлора, низький відсоток засвоєння добрив, а це вже приводить і до фінансових втрат. Збільшення кислотності приводить до втрати родючості.

На сьогодні 35 % ґрунтів стали кислими, 10 років тому їх було 25 %. Процес підкислення ґрунтів триває з кожним роком. Відбуваються втрати кальцію з ґрунтового профілю, який, окрім позитивного впливу на ґрунт, є одним з важливих елементів живлення рослин. Це відбувається внаслідок використання мінеральних добрив, обсяги яких з кожним роком зростають, що приводить не тільки до підкислення ґрунту, але й до його мінералізації.

Найбільшими підкислювачами ґрунту є аміачна селітра, карбамід (сечовина), сульфат амонію. При їх використанні потрібно проводити вапнування ґрунтів. Ґрунти гірських районів (Турківський 91 %, Сколівський 76 %) кислі за своєю природою. Багато кислих ґрунтів в Яворівському, Дрогобицькому, Мостиському, Жидачівському, Стрийському, Старо-Самбірському, Перемишлянському районах.

В Городоцькому районі площа кислих ґрунтів за 5 років збільшилася на 10 %, а за 10 років більше, ніж у 2 рази, і становить 51 % від загальної кількості орних земель. В Пустомитівському районі площі кислих ґрунтів зросли з 4,5 тис. га (21 %) в 2001 році до 13,5 тис. га (45 %) в 2011 році (А. Демчишин).