Тема 18. Овочеві культури, кукурудза (на зерно), рис та соя. Агробіологічні особливості

Механізований технологічний процес виробництва картоплі. Картоплярство в Україні, а, отже і його механізація відкинуто на рівень городництва, де використовується здебільшого ручна праця. До того ж витрати робочого часу на центнер картоплі на сільськогосподарських підприємствах зони Степу за останні 10 років зросли у 4,1 рази, Лісостепу – 2,5 і Полісся – 2,4 рази.

Виробництво картоплі в Україні за останні 10 років знаходиться на рівні 300…350 кг на душу населення і задовольняє внутрішній попит. За цей самий час собівартість виробництва центнера картоплі зросла більше ніж у два рази. Це обумовлено тим, що картоплярство в Україні не отримує належної підтримки і цим самим гальмується його розвиток.

Наявні технічні засоби і особливості використання комплексів машин для вирощування та збирання картоплі поділяють на відповідні технологічні лінії: приготування і внесення добрив; основний обробіток ґрунту; підготовка насінного матеріалу; передсадивний обробіток ґрунту і садіння бульб; догляд за картоплею; збирання і закладання врожаю на зберігання.

Кращими попередниками для вирощування картоплі є озимі зернові та зернобобові, крупʹяні культури, однорічні та багаторічні трави.

Після збирання попередника (зернові, трави) поле лущать дисковими знаряддями, вносять добрива і орють плугами з передплужниками. Якщо є коренепаросткові бурʹяни, то проводять дворазове лущення на глибину 6…7 см дисковими знаряддями і на глибину 10…12 см лемішними лущильниками чи плоскорізами. На дерново‐підзолистих ґрунтах поглиблюють орний шар з обовʹязковим внесенням не менше 30…40 т/га гною, що є дуже важливим для підвищення урожаю картоплі.

Наукою і практикою рекомендується під час оранки на зяб вносити під картоплю на Поліссі та в західних районах 50…60 т/га гною, в Лісостепу – 30…40, Степу – 20…30 т/га. Для внесення твердих органічних добрив використовують кузовні розкидачі типу МТО вантажністю 3, 6, 7, 10 і 12 т. Заслуговує на увагу високопродуктивний низькорамний розкидач РПО‐6, який агрегатується з тракторами класу 1,4. Він працює за перевантажувальною технологією.

Органічне добриво (підстилковий гній, компост) доставляється в поле автомобільними чи тракторними транспортними засобами вантажопідйомністю 5…6 т, перевантажується в розкидач і вноситься.

Як органічне добриво, слід ширше використовувати сидеральні культури (люпин, ріпак та інші). Перед приорюванням їх необхідно подрібнити машинами типу КИР‐1,5. Для приорювання доцільно використати ярусні плуги ПНЯ‐6‐42 і ПНЯ‐4‐42. Повна вартість вирощування і приорювання сидератів у 3‐5 разів нижча від внесення такої самої кількості добрив. У міру віддалення полів від тваринницьких ферм ефективність застосування сидератів зростає.

Фосфорні та калійні мінеральні добрива рекомендується вносити під зяб машинами МВД‐900, МВУ‐5, МВУ‐8Б та іншими за потоковою чи перевантажувальною технологіями, а азотні – весною під час передсадивного нарізування гребенів або підготовки ґрунту.

Для обробітку ґрунту дисковими знаряддями можна використати борони вітчизняного виробництва БДС‐8,4, БДС‐6,8, БДВ‐8,5, БДВ‐6,5, БДВ‐7, БДВ‐4,2, БДВ‐3, БДВ‐2. В окремих господарствах є дискові борони з країн дальнього зарубіжжя Джон Дір 630, МФ‐248, МФ‐244 та інші.

Виконувати оранку під картоплю краще оборотними плугами вітчизняного виробництва ППО‐8‐40, ППО‐6‐40, ППО‐5‐40, ППО‐4‐ 40, ПНО‐5‐40, ПНО‐4‐40, ПНО‐3‐40. Надійністю в роботі відзначаються оборотні плуги іноземного виробництва Джон Дір 995 і Джон Дір 975, ДР‐9‐8 і ДР‐9‐6 фірми Массей Фергюсон. Оборотні плуги забезпечують гладеньку оранку без звальних гребенів і розгінних борозен.

На дерново‐підзолистих ґрунтах необхідно орати плугами з поглиблювачами орного шару та обовʹязковим внесенням не менше 30…40 т/га гною, що є дуже важливим для підвищення врожаю картоплі.

Ранньовесняне боронування з метою закриття вологи на супіщаних ґрунтах здійснюють агрегатами на базі гусеничних тракторів типу Т‐150, зчіпок СГ‐21 і важких зубових борін БЗТС‐1,0. Суглинкові ґрунти за необхідності переорюють плугами без полиць.

У технологічній лінії підготовки насінного матеріалу доцільнопередбачити механізоване виймання бульб із сховища та їх протруювання, використовуючи транспортер‐завантажувач ТЗК‐30А, транспортер‐підбирач ТПК‐30А і протруювач ПСК‐20А.

Для передсадивної підготовки ґрунту можна скористатись вертикально‐фрезерним культиватором КВФ‐2,8, який якісно розпушує ґрунт на глибину до 14 см.

Садіння картоплі розпочинають, коли температура ґрунту на глибині 10 см становить не менше 6…8° С. Садити картоплю можна в попередньо нарізані гребені, або без нарізання гребенів з наступним їх формуванням.

Для механізованого завантаження мінеральних добрив під час їх внесення з одночасним нарізанням гребенів просапні культиватори КОН‐2,8А, або КРН‐4,2Г переобладнують: замість банок туковисівних апаратів АТД‐2 встановлюють бункер місткістю 650…700 кг. Добрива транспортують в поле і завантажують машинами ЗАУ‐3 чи УЗСА‐40.

Найбільш поширеними в Україні є картоплесаджалки КСМ‐4 і КСМ‐6 з барабанно‐ложковим садильним апаратом.

Зарубіжні виробники картоплесаджалок (фірми Grimme, Cramer, Kverneland та інші) застосовують ложко‐пасові або ложко-ланцюгові садильні апарати, (рис. 3.48). Картоплесаджалки фірми Juko (Фінляндія) мають чашковий садильний елеватор. Подавання картоплі на чашкові елеватори регулюється за допомогою датчиків. В конструкціях цих саджалок передбачено такі регулювання: робочої глибини загортання бульб, форми гребеня, міжряддя і відстані між бульбами.

У сучасних українських картоплесаджалках КС‐2Т, КС‐4Т, КС‐2, КС‐4 використовують ложко‐транспортерний висаджувальний апарат. Вітчизняні картоплесаджалки відрізняються між собою наявністю туковисівних апаратів (буква «Т» у марці машини).

Важливою умовою одержання високих врожаїв картоплі є дотримання оптимальної густоти садіння. За даними передового досвіду вона має становити: на Поліссі 55…60 тис. кущів для товарної і 70…75 тис. для насінної картоплі; у Лісостепу – відповідно 45…50 і 55 тис. кущів; у Степу – 40 ‐ 45 і 50, а на зрошенні – 50…55 тис. кущів на гектарі, що в перерахунку на фізичну вагу бульб становить від 3,0 до 4,0 т посадкового матеріалу на 1 га. Сучасні картоплесаджалки дають можливість змінювати густоту кущів у широких межах стосовно агрокліматичних умов. Відповідно до агротехнічних вимог глибина садіння дорівнює 8…12 см.

  

Рисунок 3.48 – Садіння картоплі

 

Перед появою перших сходів картоплі формують гребені заввишки 27…30 см з рівною вершиною шириною 15…20 см для кращого прогрівання куща. Для цієї мети можна використовувати культиватори виробництва фірм Grimme, Netagco, а також КФК‐2,8 вітчизняного виробництва.

Під час догляду за посадками картоплі проводять 3…4 міжрядних обробітки. Добрих результатів у боротьбі з бурʹянами досягають комбінованою системою догляду, за якої механічні засоби поєднують із застосуванням гербіцидів, їх вносять до зʹявлення сходів і загортають в ґрунт культиваторами в агрегаті з боронами.

У період вегетації рослини обприскують хімічними препаратами для захисту від фітофторозу, колорадського жука та інших хвороб і шкідників.

Картоплю у фазі бутонізації до змикання рядків підгортають.

Провідними виробниками машин для захисту рослин в Україні є ВАТ «Завод Львівсільмаш» (обприскувачі ОМ‐630‐2, ОПШ‐15, ОПШ‐2000‐21,6 та інші) і ВАТ «Львівагромашироект» (обприскувачі ОПШ‐2000‐21,6‐02, МЗУ‐320 та інші). Заслуговує на особливу увагу причіпний штанговий обприскувач ОПК‐2000 (виробник ВАТ «Богуславська сільгосптехніка»), який виготовляється з шириною захвату 18 і 21,5 м. Він має міксер з бачком для приготування розчину отрутохімікатів, а також розпилювачі, насос і пінний маркер від провідних іноземних фірм. Додатково обприскувач ОПК‐2000 може бути обладнаний пінним маркером та бортовим компʹютером для автоматичного керування та контролю якості роботи.

З іноземних машин для захисту рослин в Україні використовуються обприскувачі відомих фірм Харді (Данія), Джон Дір (США), Pay (Німеччина), Деганія (Ізраїль) та інші. Збирання і післязбиральна обробка картоплі – найбільш трудомісткі процеси у технології виробництва картоплі. На їх виконання припадає близько 60…70% загальних витрат у технології .

Перш за все видаляють бадилля. Це можна виконати як хімічним способом (десикація), так і механічним (подрібнення). Бадилля та іншу рослинність подрібнюють роторною машиною ДБР‐2,8М. Подрібнювачі бадилля зарубіжних фірм також здебільшого роторного типу.

Для підвищення продуктивності картоплезбиральних машин та прискорення достигання картоплі скошують бадилля машинами КИР‐1,5Б чи КРП‐Ф‐2 на продовольчих посадках за 4…6 днів до збирання і на насінних за 10…14 днів.

Насінні посадки обприскують десикантом, наприклад розчином хлорату магнію, в результаті чого бадилля відмирає.

Вибір технічних засобів збирання картоплі залежить від умов сепарації ґрунту, забурʹяненості, урожайності, розміру і конфігурації полів тощо. За доброї і задовільної сепарації ґрунту, незначної забурʹяненості, урожайності бульб не менш як 8…10 т/га і довжини гонів понад 150…200 м доцільно застосовувати комбайни ККУ‐2А, ККЗ‐2, Е‐686, Е‐668/7, КПК‐3. За інших умов урожай збирають картоплекопачами КСТ‐1,4, КНК‐2, КТН‐2В.

В Україні використовують картоплекопачі КТН‐2В і КСТ‐1,4 (завод «Лідасільмаш», Білорусія), які вкладають бульби на поверхню поля по ширині захвату (1,4 м) з наступним ручним їх підбиранням. Такого самого типу картоплекопачі пропонує ВАТ «Борекс». Це дворядні машини в начіпному («Борекс‐КПК‐2») і причіпному (Борекс‐КПК‐2») варіантах. В підсобних і фермерських господарствах з невеликим обсягом виробництва картоплі можна використати начіпні однорядні копачі грохотного («Борекс‐КГ‐1») і роторного («Борекс‐КР‐1») типів.

Західноєвропейські фірми ІМАС (Італія), Grimme (Німеччина), Kverneland (Норвегія) пропонують здебільшого дворядні причіпні та напівначіпні картоплекопачі, які укладають бульби у валок, а також підбирачі‐навантажувачі бульб з валка. Ці фірми випускають і уніфіковані з копачами одно‐і дворядні картоплезбиральні комбайни.

Для потокового збирання картоплі в Україні використовують дво‐ і трирядні комбайни КПК‐2 і КПК‐3. ВАТ «Борекс» пропонує вітчизняний дворядний причіпний картоплезбиральний комбайн ККЗ‐2. Бульби подаються у транспортний засіб, який рухається поруч з комбайновим агрегатом.

Західноєвропейські фірми Grimme, Dewulf, lmac, Kverneland, REEKІЕ тa інші, які випускають копачі, пропонують уніфіковані з ними одно‐ і дворядні картоплезбиральні комбайни (рис. 3.50).

 

         Рисунок 3.50 – Механізований процес збирання картоплі

 

Для великих господарств і машинно‐технологічних станцій фірми Holmer i Dewulf (Німеччина) пропонують високопродуктивні самохідні картоплезбиральні комбайни з бортовим компʹютером та електронною системою контролю роботи і оцінювання якості технологічного процесу.

Найефективніша потокова технологія збирання картоплі з сортуванням на пунктах КСП‐15В, КСП‐25 та закладанням на зберігання у спеціалізовані, тимчасові сховища та постійні кагатні майданчики з активним вентилюванням.

Для післязбиральної обробки і закладання бульб на зберігання в окремих господарствах України використовують картоплесортувальні пункти КСП‐15В, КСП‐25 і транспортер‐завантажувач ТЗК‐30А.

	Завдання механізованої технології виробництва кар-топлі – отримання не тільки високого врожаю, але і бульб відповідної якості. У картоплі розрізняють фізич-ні, хімічні, споживчі та технологічні властивості, які визначають її якість.          Під час визначення спо-собу зберігання картоплі необхідно пам'ятати, що після збирання у бульбах продовжуються складні біо-
Рисунок 3.51 - Вальцьова сорту-вальна машина  GRIMME  SG

хімічні процеси, від характеру пере-бігу яких і залежить тривалість зберігання, величина втрат вирощеного урожаю, смакові якості та харчова цінність продукту. На початку зберігання картоплі у бульбах іде процес дозрівання: цукор перетворюється у крохмаль, зовнішня оболонка грубішає, а на місцях нанесення механічних пошкоджень утворюється захисний шар клітин. Не знаючи цих процесів, неможливо забезпечити правильне зберігання картоплі.

Весь період зберігання картоплі умовно можна розділити на декілька етапів. Найбільш важливим є створення необхідного мікроклімату під час основного періоду зберігання. У цей період температура у сховищі має бути в межах 2…4°С, а відносна вологість повітря – 90…95%.