1.1. Перспективи розвитку галузі. Кваліфікаційні вимоги.

У сучасних умовах зростання вагомості нових знань, новітніх досягнень науки і техніки, технологічного розвитку галузей економіки особливого значення набуває підготовка висококваліфікованих робітників. Перспективи піднесення конкурентоспроможності національної економіки стають все більш залежними від спроможності держави створити ефективну систему професійного навчання.

В той час, як у світі швидко зростають та ускладнюються вимоги до знань, професійних компетенцій, багатофункціональних вмінь, в українській системі професійного навчання загострюються протиріччя. Існуюча система професійного навчання за якісними та кількісними показниками не задовольняє не лише перспективним, а й сучасним потребам національної економіки. Така ситуація унеможливлює здійснення підготовки конкурентоспроможних кваліфікованих робітничих кадрів. Становище ускладнюється відсутністю стимулів для робітників та роботодавців, які мали б стати поштовхом для оновлення та якісного розвитку системи професійного навчання, приведення її у відповідність з потребами  національної економіки. В цьому сенсі важливе поєднання зростаючої ролі держави в цих питаннях, активізації діяльності освітніх закладів різних форм власності та безпосередньої участі в цих процесах роботодавців, які повинні виступати як замовниками, споживачами послуг системи професійного навчання та підвищення кваліфікації кадрів, так і організаторами таких послуг на виробництві.

Стимулювання професійного навчання робітничих кадрів передбачає розробку заходів, спрямованих на посилення мотивації як роботодавців стосовно професійного розвитку працівників, так і мотивацію робітників до підвищення рівня кваліфікації.

Найбільш ефективним напрямом підвищення ефективності професійного навчання у контексті завдань модернізації економіки України виступає розвиток системи партнерства у відносинах між замовниками, виконавцями послуг і їх посередниками, знаходження прийнятного для усіх сторін варіанту відносин, заснованих на принципах рівноправності і справедливості. Залежно від ступеню державної участі у системі професійної освіти і навчання, з одного боку, та потреб соціальних партнерів і їх здібностей щодо об’єднання зусиль, з іншого боку, вирізняють три основні моделі взаємовідносин суб’єктів ринку освітніх послуг.

Застосування системи пільг і бонусів може стимулювати роботодавців до професійного розвитку робітничих кадрів. Водночас слід зазначити, що навчання персоналу на власній матеріально-технічній базі забезпечуватиме підприємству право на отримання щорічної субсидії на розвиток персоналу.

Підготовка кадрів безпосередньо на виробництві, на існуючій матеріально-технічній базі та за участю кваліфікованих майстрів-наставників виробничників залишається ресурсом вирішення кадрових проблем підприємства. Однак отримання сертифікату по закінченню курсу навчання, що дозволяє робітнику працювати за фахом лише на цьому підприємстві, суттєво обмежує можливості працевлаштування на інших підприємствах. Це підтверджує можливість застосування зарубіжного досвіду „сертифікації знань”, який передбачає можливість видачі працівникам сертифікат після проходження професійного навчання працівників безпосередньо на виробництві. Цей сертифікат підтверджується у ході атестації Незалежної кваліфікаційної комісії, та передбачає видачу сертифікату державного зразку, що визнається іншими підприємствами.

Посилення мотивації роботодавців до професійного навчання робітничих кадрів передбачає активізацію розвитку соціального діалогу на макро-, мезо- та мікрорівнях. Залучення соціальних партнерів до організації та здійснення контролю за якістю професійного навчання може бути забезпечено на основі:

-     включення умов організації та проходження навчання до колективного договору на національному, галузевому рівнях і на рівні підприємств;

-     забезпечення участі в процедурі оцінювання та сертифікації знань, отриманих у ході навчального процесу;

-      надання оплачуваної відпустки для підготовки та підвищення кваліфікації робітничих кадрів.

З іншого боку, необхідно мотивувати робітників до професійного розвитку. Це передбачає збільшення ролі інноваційної складової економічного розвитку, впровадження новітніх інформаційних технологій у виробничий процес, що обумовлює підвищення рівня вимог до освітніх і професійно-кваліфікаційних параметрів робочої сили.

Стимулювання робітників до підвищення рівня кваліфікації, професійного зростання з боку держави можливе за умов відтворення стимулюючої ролі заробітної плати, посилення її кореляційного зв’язку існуючим рівнем освіти. Також важливим є сприяння удосконаленню процедури надання пільгових безвідсоткових кредитів для отримання освіти (з метою забезпечення соціальних ліфтів для сімей з невисокими рівнями доходів), а також отримання грантів, що не потребують повернення – для соціально вразливих верств населення.

Стимулювання професійного навчання робітничих кадрів з боку держави можливе на основі удосконалення існуючого порядку формування державного замовлення з підготовки робітничих кадрів, яке відзначається недостатньо ефективним використанням бюджетних коштів. Пріоритетом під час розміщення державного замовлення має бути не фактичне утримання закладів освіти державного та галузевого підпорядкування, а узгодженість структури і обсягів підготовки кадрів зі стратегією соціально-економічного розвитку держави, регіональними та галузевими програмами розвитку.

У ході реалізації державного замовлення на підготовку кадрів мінімізувати існуючі проблеми дозволить застосування окремих елементів програмно-цільового методу. У бюджетному процесі програмно-цільовий метод може розглядатися як система планування та управління бюджетними коштами у середньостроковій перспективі, спрямована на розробку та реалізацію зорієнтованих на кінцевий результат бюджетних програм. На відміну від постатейного бюджету, програмно-цільовий метод передбачає визначення мети, якої необхідно досягти у результаті використання бюджетних коштів, і забезпечує інформацію про якість надання послуг та отриманий соціальний ефект. 

Крім того, вважаємо, що перспективи зменшення або збільшення державного замовлення мають обов’язково враховувати якість професійного навчання, яка повинна оцінюватися показниками працевлаштування випускників після закінчення навчання, закріплення на робочому місці, кар’єрного зростання. Необхідно регулярно здійснювати моніторинг працевлаштування випускників, їх закріплення на підприємствах і професійно-кваліфікаційного просування, у рамках якого доцільно здійснювати оцінку їх конкурентоспроможності на ринку праці, оцінювати ефективність роботи кожного навчального закладу.

Таким чином, серед найбільш важливих напрямів стимулювання професійного навчання робітничих кадрів в Україні було виокремлено:

–  удосконалення фінансового забезпечення професійного навчання;

–  посилення мотивації роботодавців до професійного навчання робітничих кадрів, та працівників до професійного розвитку;

–  удосконалення існуючого порядку формування державного замовлення з підготовки робітничих кадрів.

Введення в дію запропонованих шляхів стимулювання забезпечить підвищення ефективності професійного навчання робітничих кадрів, що сприятиме соціально-економічному розвитку національної економіки.