Урок 1. Інтелектуальна власність та авторське право на об’єкти, згенеровані штучним інтелектом (ШІ)
ШІ та авторське право
Штучний інтелект (далі також - ШІ) в умовах сьогодення став невід'ємною частиною нашого повсякденного життя. З'являються все нові і нові інструменти, побудовані на базі штучного інтелекту, завдання яких спростити людям життя. З одного боку це чудово, а з іншого - вже є чимало аналітичних прогнозів про те, що творчі професії можуть стати неактуальними для людей, адже штучний інтелект набагато швидше і якісніше, ніж звичайна людина, може виконати завдання щодо написання тексту чи створення зображень.
Слід зазначити, що більшість країн світу не мають належного законодавчого регулювання щодо функціонування штучного інтелекту. У Європейському Союзі лише планується, що протягом найближчого часу буде вирішено питання, пов'язані з використанням об'єктів авторського права у процесі машинного навчання, а також встановлено винагороду за це використання.
В Україні, як і в багатьох інших країнах світу, законодавство не надає чітких відповідей на питання про авторство та права на твори ШІ
Підходи до обсягу та можливостей правового захисту об'єктів, створених ШІ, варіюються в різних країнах, в т.ч. в Україні.
Таким чином, перед тим як переходити до безпосереднього аналізу норм законодавства України, слід розглянути підходи до визначення авторства творів, створених ШІ. Тож на прикладі генеративного ШІ дослідимо, хто може бути автором створеного за допомогою ШІ об'єкта:
1. Автор - розробник штучного інтелекту: у цьому випадку авторство може належати особі або групі людей, які розробили алгоритми та програми штучного інтелекту, що використовуються для створення творів.
2. Автор - користувач штучного інтелекту: іноді особа, яка використовує штучний інтелект, може бути визнана автором твору, який був згенерований ШІ, особливо якщо вона надала важливі вхідні дані, параметри або інструкції для генерації твору.
3. Автор - безпосередньо штучний інтелект (концепція “електронної особи”): у деяких контекстах розглядається можливість визнання штучного інтелекту як автора твору, якщо він має достатньо високий рівень самостійності і творчості у генерації контенту.
То який ж підхід втілено в українському законодавстві? На даний момент правове регулювання використання штучного інтелекту в Україні частково здійснюється законами України "Про захист персональних даних", "Про авторське право та суміжні права", "Про захист прав споживачів", "Про електронні довірчі послуги" тощо.
Окрім цього, у 2020 році Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням № 1556-р від 02 грудня 2020 р. схвалив Концепцію розвитку штучного інтелекту в Україні. Концепція розвитку технологій штучного інтелекту в Україні закріпила пріоритетність напрямку ШІ у сфері науково-технологічних досліджень. Так, згідно з вказаною Концепцією штучний інтелект - це організована сукупність інформаційних технологій, із застосуванням якої можливо виконувати складні комплексні завдання шляхом використання системи наукових методів досліджень і алгоритмів обробки інформації, отриманої або самостійно створеної під час роботи, а також створювати та використовувати власні бази знань, моделі прийняття рішень, алгоритми роботи з інформацією та визначати способи досягнення поставлених завдань.
Тоді як Закон України "Про авторське право та суміжні права" (далі також - Закон) у новій редакції також приніс чимало новел у плані регулювання ШІ, адже передбачив існування прав sui generis на неоригінальні об'єкти, згенеровані комп'ютерною програмою (тобто без участі фізичної особи).
Водночас визначення автора твору залишилось незмінним. Так, відповідно до статті 1 Закону автором твору вважається фізична особа, яка своєю творчою працею створила цей твір. Тобто в Україні, як і в більшості інших країн світу, необхідною умовою для охорони твору авторським правом є те, що твір має бути результатом оригінального та творчого авторства людини.
Разом з тим стаття 33 Закону встановлює регулювання щодо неоригінальних об'єктів, згенерованих комп'ютерною програмою, під що можна підвести деякі результати роботи штучного інтелекту. Саме так закон називає і результати роботи ШІ. Так, згідно з цією статтею такі об'єкти охороняються правом особливого роду (sui generis). Це право складається з норм, які відрізняються від загальних правових положень і застосовуються лише до неоригінальних об'єктів, створених комп'ютерними програмами, тобто об'єктів, що відрізняються від існуючих подібних об'єктів та утворених у результаті функціонування комп'ютерної програми без безпосередньої участі фізичної особи в утворенні цього об'єкта. Тоді як твори, створені фізичними особами з використанням комп'ютерних технологій, не вважаються неоригінальними об'єктами, згенерованими комп'ютерною програмою.
Суб'єктами права особливого роду можуть бути особи, які мають майнові права або ліцензійні повноваження, такі як автори програми штучного інтелекту, їх спадкоємці або правомірні користувачі цієї програми. Умови, що визначають належність права особливого роду до творів, згенерованих штучним інтелектом, також можуть бути визначені окремими договорами чи іншими правочинами.
У результаті створення неоригінального об'єкта, згенерованого комп'ютерною програмою, особисті немайнові права не виникають. Виникають майнові права суб'єкта права, що полягає в способах використання твору. Відповідно до ст. 12 Закону способами використання твору є:
2) включення до складеного твору;
3) включення до іншого твору, крім складеного твору;
4) розповсюдження примірників твору;
6) здавання в найм або в позичку примірників твору;
7) публічне виконання, публічний показ, публічне демонстрування, публічне сповіщення, інтерактивне надання доступу публіці та інші способи доведення до загального відома публіки;
9) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни твору.
Право особливого роду (sui generis) виникає внаслідок факту генерування цього об'єкта і починає діяти з моменту його генерування. Строк чинності права особливого роду (sui generis) на неоригінальний об'єкт, згенерований комп'ютерною програмою, спливає через 25 років, що обчислюються з 1 січня року, наступного за роком, в якому згенеровано неоригінальний об'єкт.