Л3. Вміння виконувати волого-теплову обробку

Клейові з'єднання

Склеювання - з'єднування деталей або шарів матеріалу клеєм.

Клейові з'еднання використовують у вузлах, які підлягають незначним навантаженням: з'єднання шарів матеріалу по поверхні для збільшення жорсткості, закріплення підігнутих країв деталей, закріплення переканту обшивних швів. 

Клейові матеріали, які застосовують у швейній галузі 

До клею, що використовується для виробництва одягу, висуваються такі вимоги: міцність, еластичність, стійкість до прання, хімічного чищення та прасування, стійкість до дії світлопогоди, нетоксичність.

Термопластичні клеї виготовляють з синтетичних полімерів: поліаміду, поліетилену, полівініхлориду тощо. Під час нагрівання така клеюча речовина розм'якшується та просочується в матеріали, що склеюють, на певну товщину. При охолодженні клей твердішає, утворюючи клейове з'єднання.

Нетермопластичні клейові матеріали типу лейкопластирів застосовують при пошитті виробів зiшкіри та хутра для попередження зрізів від обсипання, розтягування та надання виробам формостійкості. Липка стрічка фіксується на матеріалі шляхом притискання пристосуванням типу ролика.

Kлейові прокладочні матеріали отримують шляхом нанесения клею на тканину, трикотажне полотно або нетканий матеріал.

За волоклистим складом розрізняють клейові прокладки, виготовлені з бавовни,  синтетичних поліефірних волокон. 

Клеюча речовина наноситься на основу у вигляді порошку або пасти та фіксується на полотні. Найчастіше в індивідуальному виробництві застосовують такі клейові прокладки, як «дублерин» та «флізелин».

Дублерін - широко вживана (але неофіційна) назва клейового прокладочного матеріалу з клейовим покриттям з одного боку, виготовленого на основі тканини, трикотажу або нетканого ниткопрошивного полотна. Дублеріни м'які, які драпіруються, деякі з них еластичні. Застосовуються для дублювання деталей виробів пальтово-костюмного асортименту - пілочок, комірів, припусків на підгинання низу, шлиць тощо.

Флізелін - широко вживана (але неофіційна) назва клейового або неклейового прокладочного матеріалу, виготовленого на основі нетканого полотна, утвореного зi скріплених між собою волокон, з клейовим покриттям з одного боку, або без нього. Застосовують флізелин для дублювання деталей виробів платтєво-блузочного та костюмного асортименту - підбортів, комірів, планок, манжет, дрібних деталей тощо.

3 флізеліну виготовляють також перфоровану корсажну стрічку з суцільним клейовим покриттям для оброблення поясів штанів та спідниць. Використання такої прокладки забезпечує достатню жорсткість пояса, його piвномірнy ширину, незнание потовщення згинів завдяки перфорації.

Клейова кромка - смужка цупкої тканини з бавовни або льону, з нанесеним з одного боку точковим клейовим покриттям. Її призначення - запобігання розтягування зрізів та згинів деталей.

Клейове павутиння - нетканий матеріал, виготовлений з розплаву полімерів. Використовується для постійного або тимчасового закріплення підігнутих країв деталей, припусків швів, виконання потаємних швів. Випускається на спеціальному папері або без нього. Отримане з'єднання нестійке до прання, тому павутиння використовується переважно для виробів костюмно-пальтового асортимету, шкіряних виробів.

Клейова нитка - моноволокно, виготовлене з термопластичного полімеру. Виготовляеться різної товщини від 0,2 до 0,4 мм.

Клейову сітку виготовляють з поліетилену та використовують для формостійкого оброблення дрібних деталей пальт.

Клейову сітку виготовляють з термопластичних полімерів та застосовують для приклеювання аплікацій, герметизації швів тощо.

Клейовий порошок застосовують, як i клейове павутиння, для отримання потаємних швів, закріплення припусків, а також приклеювання аплікацій. Робота з порошком потребуєвідповідних навичок, тому у навчальному процeci він практично не використовується.

Клеючий олівець використовують для тимчасового з'єднання деталей. фіксації фурнітури (блискавок), закріплення підігнутих країв. Використовують     його     замість робіт для підвищення продуктивності праці, а також при роботі з матеріалами, на яких залишаються сліди від проколів (зокрема з плівковим покриттям).

Зварювальні з'єднання

Зварювання деталей - метод безниткового з'єднування деталей швейного виробу з термопластичних матеріалів, з’єднуваний тепловою дією робочих органів машини на оброблювану ділянку матеріалу.

Зварювання застосовують для з'єднання текстильних матеріалів з термопластичних волокон, тобто таких, які при нагріванні здатні розм'якшуватись i розплавлятись, а після охолодження відновлюватись i твердішати. Це здебільшого синтетичні волокна та матеіали з плівковим покриттям. Для якісного зварювання вміст термопластичного волокна у мaтeрiaлi повинен становити 60... 100%. Використовується такий спосіб переважно у виробництві спеціального одягу. Недоліком такого з'єднання є підвищена жорсткість шва.

Використовують два види зварювання: точкове та суцільне.

 Заклепувальні з'єднання

Заклепувальні з’єднання використовують для закріплення на фурнітури (гудзиків, кнопок, люверсів) та закріплення вузлів, що підлягають підвищеним розривним навантаженням - країв кишень, застібок, хомутиюв тощо. Така фурнітура встановлюеться за допомогою простих пристосувань. З'єднання отримується міцне, довговічне, але нероз'ємне.

Комбінованi способи з'єднання сполучають у coбi два способи - нитковий та клейовий або нитковий та зварювальний. Такі способи використовуються для отримання міцних герметичних швів у спеціальному одязі

Узагальнення.

Деталі швейних виробів можна з’єднувати наступними способами: нитковим, клейовим, зварним, комбінованим, заклепковим. Найчастіше використовується нитковий спосіб. Клейовий спосіб використовується для дублювання деталей і закріплення зрізів. Зварювання використовується при виготовленні одягу з термопластичних матеріалів.