2.5. Функціональне напруження людини зумовлюється двома видами навантажень: м’язовими і нервовими.

М’язові навантаження виявляються у вигляді динамічних рухів і статичних напружень, а нервові — у вигляді мислиннєвих, емоційних та сенсорних (на органи чуттів) навантажень.
        Залежно від співвідношення м’язових і нервових навантажень всі конкретні види праці поділяються на три групи:

  • праця з переважанням м’язових навантажень (фізична);
  • праця з переважанням навантажень на кору головного мозку, пов’язаних із вищими психічними функціями мисленням, пам’яттю, уявою (розумова);
  • праця з переважанням навантаження на органи чуттів та емоційну сферу (сенсорно-напружена). 
        Проте з погляду фізіологічного підходу такий поділ є умовним, оскільки будь- яка праця містить усі зазначені компоненти, тобто являє собою єдиний нервово- м’язовий процес. Співвідношення затрат м’язової та нервової енергії, виконавських і творчих функцій, механічних дій і операцій мислення у трудовому процесі характеризують зміст праці. Зміст праці зумовлюється технікою, технологією, організацією виробництва, тобто рівнем розвитку продуктивних сил суспільства. Характеристика праці за її змістом пов’язується також з оцінкою рівня розвитку працівника. Отже, процес праці — це фізіологічний процес витрачання людської енергії.                         Психологічний аспект праці пов’язаний з тим, що предметні дії працівника визначаються й регулюються внутрішньою (психічною) діяльністю — пізнавальною, мотиваційною, емоційною. Так, під час праці в людини активізуються такі пізнавальні процеси: відчуття, сприймання, мислення, пам’ять, уява. У процесі праці їй не- обхідно бути уважною, виявляти вольові якості.
        Під час виконання роботи працівник може переживати різні психічні та емоційні стани — активність, зацікавленість, зосередженість, ентузіазм, напруження, стомленість, незадоволення, нудьгу і т. ін.
        У праці реалізуються й одночасно розвиваються професійні здібності, знання, трудові навички та вміння працівника, розкриваються риси його характеру, моральні якості, мотиви діяльності. У праці людина стверджує себе як особистість, реалізує та розвиває свій творчий потенціал. З психологічного боку праця являє собою психічні процеси та психологічні фактори, які спонукають, програмують, регулюють трудову активність людини. Це так звана внутрішня (психічна) діяльність.

        Будь-яка праця поєднує зовнішню (фізичну) та внутрішню (психічну) сторони.

       Неодмінні психологічні ознаки праці такі:

  • свідоме передбачення результату праці у вигляді образів, моделей, знань;
  •  усвідомлення працівником обов’язковості досягнення соціально значущої мети внаслідок реалізації засвоєної програми дій та відповідальності за досягнення соціального результату;
  • свідомий вибір, застосування, вдосконалення знарядь і методів праці, що вимагає від працівника активізації пізнавальних процесів, професійного зростання, зацікавленості в інноваціях;
  • усвідомлення працівником міжособистісних виробничих відносин, які виявляються в організації виробництва, управління та праці, формальних і неформальних комунікаціях, почуттях причетності до організації, розумінні свого місця в реалізації її стратегічних цілей та залежності доходів від вкладеної праці або підприємницьких здібностей.

Ви вже пройшли 50% уроку
50%