Л «Ручні та електричні інструменти для виконання монтажу та обслуговування санітарно-технічних систем і устаткування»

У сучасному будівництві пластикові труби використовують частіше, ніж металеві. Тому є спеціальний зварювальний апарат для таких труб, який часто називають паяльником.

Паяльники бувають двох видів. Паяльник для поліпропіленових труб – його ще називають «праскою» (Рис. 17) через характерну форму робочої частини. Вона нагрівається до 260-300°С і розжарює встановлені з обох боків насадки – матриці. Одна насадка служить для плавлення зовнішньої частини труби, друга для нагрівання внутрішньої частини фітинга. На паяльнику утримують одночасно обидва елементи, а потім відразу їх стикують. Вони швидко застигають, утворюючи міцне, нероз'ємне з'єднання. Таким чином з'єднують усі елементи трубопроводу.

Використовуючи прямі чи вигнуті фітинги, виконують заготівлі для різних ділянок системи. Найчастіше інструмент встановлюють на підставку та здійснюють паяння на робочому столі: так зручніше працювати із заготовками. Однак іноді доводиться монтувати труби у важкодоступних місцях, де немає можливості розмістити заздалегідь зібрану ділянку. В такому випадку «праску» знімають із опорної підставки та нагрівають заготовки безпосередньо в місці монтажу. Щоб не обпектися об нагрівальну частину, інструмент тримають за ручку. Громіздка конструкція не дає змоги працювати так у всіх положеннях, а дістатися до деяких ділянок не вдається зовсім. Тому такий інструмент найкраще підходить для стаціонарної роботи.

Другий різновид паяльника – це паяльник із нагрівальним елементом у формі циліндра (Рис. 18). На нього надягають насадки з матрицями, які можна закріпити у будь-якому положенні – всередині або на кінці циліндра. Таким чином інструмент підлаштовують під роботу з найскладнішими ділянками трубопроводу – прилеглими близько до стіни, звивистими, з ускладненим доступом через перешкоди тощо. Конструкція паяльника досить компактна, інструмент легко підлазить практично у будь-яке місце. Зазвичай у таких моделей досить довгий мережевий шнур – до 2 м. Це забезпечує вільне пересування робочою зоною. Якщо потрібне стаціонарне використання, у багатьох моделей передбачене встановлення на відкидну скобу.

Розглянемо основні параметри такого паяльника.

Потужність. Апарати для паяння пластикових труб можна умовно поділити на дві групи. Моделі до 1000 Вт зазвичай мають один нагрівальний елемент, тому для досягнення робочої температури потрібен час. Моделі до 2000 Вт оснащені двома ТЕНами. Швидкість нагрівання залежить від того, використовуєте ви один чи обидва з них водночас. Два нагрівальні елементи досягнуть робочої температури швидше – це важливо для професійної сфери. 

 Діаметр дорна. В комплекті з паяльником йдуть насадки (дорни та гільзи) різних діаметрів (Рис. 19). Комплекти можуть мати різну кількість насадок: 

•  3 шт. – Ø20, Ø 25, Ø32;
  
• 5 шт. – Ø20, Ø 25, Ø32, Ø40, Ø50;
  
• 6 шт. – Ø20, Ø 25, Ø32, Ø40, Ø50, Ø63.
  

Залежно від діаметрів труб, які потрібно з’єднати, підбирають відповідні насадки. Наприклад, комплект із шістьма насадками дає змогу працювати з різними елементами: підводками гарячої та холодної води для змішувачів, водопровідними трубами у квартирі, зливними комунікаціями. Але для монтажу магістральних трубопроводів або вузлів вводу такого комплекту недостатньо.

У професійній сфері доводиться монтувати трубопроводи й більшого діаметру, тому є моделі з насадками до 90-110 мм.

Температура нагріву. Зазвичай максимальне значення температури нагріву сягає 260-300°С. Під час вибору паяльника для пластикових труб варто звертати увагу не тільки на цю характеристику, але й на можливість її відрегулювати. Буде зручно, якщо температуру можна встановлювати в діапазоні від 50 до 300℃, підлаштовуючись під матеріали, що зварюються. Наприклад, для розплавлення поліетиленових труб (ПЕ) достатньо 220℃, для поліпропіленових (ПП) – 260℃.