Лекція 1. Підприємство у сучасній системі господарювання

Досить повна класифікація підприємств забезпечується такими ознаками:

1) мета і характер діяльності (комерційні, некомерційні)

2) форма власності майна (приватна, колективна, державні, спільні).

3) належність капіталу (національні, закордонні, змішані).

4) правовий статус і форма господарювання (одноосібні, кооперативні, орендні, господарські товариства).

5) галузево-функціональний вид діяльності (промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, торгівельні, виробничо-торгові, товарно-посередницькі, іноваційно-впроваджувальні, лізингові, банківські, страхові, туристичні тощо).

6) технологічна і територіальна цілісність (головні, дочірні, асоційовані, філії).

7) розмір та чисельність працівників (малі, середні, великі).

Існують також добровільні об’єднання підприємств:

1) асоціації – найпростіша форма договірного об’єднання підприємств з метою постійної координації господарської діяльності.

2) корпорація – договірне об’єднання господарчих суб’єктів на основі інтеграції їх науково-технічних, виробничих та комерційних інтересів, з делегуванням певних повноважень централізованого регулювання кожного з учасників;

3) консорціум – тимчасові статутні об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення загальної мети.

4) концерни – форма статутних об’єднань підприємств, що характеризується єдністю власності і контролю.

5) картелі - договірне об’єднання підприємств переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності.

6) синдикати – організаційна форма існування різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції учасників через створення спільного збутового органу.

7) трести – монополістичне об’єднання підприємств, що раніше належали різним підприємцям, в єдиний виробничо-господарський комплекс.

8) холдинги – державницьке інтегроване товариство, що само безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої фінансові кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств, які є учасниками концерну.

9) фінансові групи - об’єднання юридично та економічно самостійних підприємств різних галузей народного господарства.

Організаційно-правова форма господарювання – це  форма здійснювання господарської (зокрема підприємницької) діяльності з відповідною правовою основою, яка визначає характер відносин між засновниками (учасниками), режим майнової відповідальності по зобов’язаннях підприємства (організації), порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу одержаних прибутків, можливі джерела фінансування діяльності тощо.

Загальновідомі три основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності:

одноосібне володіння;

партнерство (товариство);

корпорація.

Не має особливого значення, яку форму ви оберете сьогодні, ви можете змінити її у майбутньому. Багато хто із приватних підприємців перетворювали свої фірми у партнерства або корпорації залежно від ступеня економічного зростання.

Одноосібне володіння.

Суть його полягає в тому, що все майно фірми належить одному власникові, який самостійно управляє фірмою, одержує прибуток і несе повну особисту відповідальність за всі зобов'язання фірми.

Одноосібні володіння мають свої переваги.

По-перше, оскільки весь прибуток належить підприємцеві, він кровно зацікавлений в ефективній праці. Зосередження прибутку в одних руках дає можливість безпосередньо використовувати його в інтересах справи. До того ж, прибуток підприємця в ринковій економіці розглядається як його індивідуальний дохід і оподатковується лише індивідуальним прибутковим податком (а не податком на прибуток, як в інших випадках).

По-друге, у власника фірми витрати на організацію виробництва невеликі. Його управлінські рішення негативно втілюються в життя. Він непідзвітний співвласникам чи будь-яким керівникам органам. Невеликі розміри фірми дають змогу підприємцеві підтримувати прямі контакти зі своїми працівниками та клієнтами. Повна незалежність дуже цінується підприємцями.

По-третє, одноосібному володінню властива простота в організації фірми та її ліквідації. В обох випадках досить лише рішення самого підприємця.

Проте ця фірма підприємництва має і значні недоліки, а саме:

Труднощі із залученням великих капіталів, оскільки власних фінансових ресурсів одноосібного підприємця для розвитку своєї справи здебільшого не вистачає. Через невисокий рівень платоспроможності комерційні банки неохоче надають таким підприємцям великі кредити, вимагаючи більш високу плату за користування ними.

Повну відповідальність за борги. Це означає, що у випадку невдалого господарювання одноосібний власник може втратити не лише особисті заощадження, а й усе власне майно, яке піде на сплату боргів кредиторам.

Відсутність спеціалізованого управління, що, ясна річ, негативно позначається на ефективності підприємницької діяльності. Адже одноосібний власник сам виконує всі управлінські функції. Проте далеко не всі люди здатні на це.

Невизначеність термінів функціонування. Підприємницька діяльність такої організаційної форми юридично припиняється у разі банкрутства, позбавлення волі за карний злочин, психічного захворювання або смерті одноосібного власника.

Партнерство (товариство).

Ця форма організації підприємництва є логічним продовженням розвитку одноосібного володіння. Така організаційно-правова форма підприємницької діяльності передбачає об'єднання капіталів двох і більше окремих фізичних або юридичних осіб за умов розподілу ризику, прибутку і збитків на основі рівності, спільного контролю результатів бізнесу, активної участі в його веденні. Основою взаємин між сторонами, що вступають у партнерство, є договір.

За ступенем участі засновників (партнерів) у діяльності підприємства прийнято розрізняти такі товариства:повні (з повною відповідальністю); командитні; товариства з додатковою та з обмеженою відповідальністю.

Розглянемо, які переваги партнерство має перед одноосібними володіннями.

По-перше, зростають фінансові можливості фірми внаслідок об'єднання кількох капіталів. Банки сміливіше дають кредити таким фірмам.

По-друге, вдосконалюється управління фірмою. З'являється спеціалізація в управлінні, тобто розподіл управлінських функцій між партнерами. Крім того, є можливість найняти професійних менеджерів.

По-третє, велика свобода та оперативність господарських дій.

По-четверте, як і одноосібні володіння, партнерства користуються податковими пільгами, оскільки прибуток кожного учасника оподатковується як його індивідуальний дохід.

Проте ця форма організації підприємницької діяльності має певні недоліки, через що інколи не тільки не може подолати недосконалість одноосібної власності, а й породжує нові проблеми.

Необмежена відповідальність будь-якого товариства може загрожувати всім партнерам так само, як і одноосібному власнику. Крах одного з партнерів може спричинити банкрутство товариства в цілому, оскільки в більшості випадків учасники несуть солідарну відповідальність.

Недостатність досвіду господарювання і несумісність інтересів партнерів можуть провокувати малоефективну діяльність, а колективний менеджмент - негнучке управління товариством.

Непередбачуваність процесу і результатів діяльності товариства, як нестійкої організаційно-правової форми підприємництва, значно збільшують господарський ризик і зменшують впевненість у досягненні очікуваного зиску.

Корпорація (акціонерне товариство)

Є нині домінуючою формою підприємницької діяльності. Її власниками вважають акціонери, що мають обмежену відповідальність у розмірі свого внеску в акціонерний капітал корпорації. Весь прибуток корпорації належить її акціонерам. Виокремлюють дві його частини. Одна частина розподіляється серед акціонерів у вигляді дивідендів, друга - це нерозподілений прибуток, що використовується на подальший розвиток корпорації. Функції власності та контролю поділені між акціонерами (власниками акцій) і менеджерами.

Переваги корпорації (акціонерного товариства) досить вагомі.

По-перше, корпорація є найефективнішою формою організації підприємницької діяльності з огляду на реальну можливість залучення необхідних інвестицій. Саме через ринок цінних паперів (фондову біржу) вона може об'єднувати різні за розмірами капітали великої кількості фізичних і юридичних осіб для фінансування сучасних напрямів науково-технічного й організаційного прогресу, нарощування виробничого потенціалу.

По-друге, потужній корпорації значно простіше повсякчас збільшувати обсяги виробництва або послуг, що дає можливість отримувати постійно зростаючий прибуток.

По-третє, кожний акціонер як співвласник корпорації несе лише обмежену відповідальність (за банкрутство фірми він втрачає тільки вартість своїх акцій). Важливо й те, що окрема особа може зменшити свій власний фінансовий ризик, якщо купувати акції кількох корпорацій. Кредитори можуть пред'явити претензії лише корпорації як юридичній особі, а не окремим акціонерам як фізичним особам.

По-четверте, корпорація - це організаційно-правовий утвір, який може функціонувати тривалий час (постійно), що створює необмежені можливості для перспективного розвитку.

Законодавство надає можливість вибирати організаційно-правові форми ведення господарської діяльності. Можна вести підприємницьку діяльність в наступних формах:

Фізична особа - підприємець (ФОП);

Господарські товариства: повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою (ТОВ) або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство;

Кооперативи;

Приватні підприємства (ПП);

Громадські об'єднання (відповідно до Закону України «Про громадські об'єднання» від 22.03.2012 р. їм надається право здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо).

Кожна з цих форм має свої переваги і недоліки на етапі заснування, на етапі становлення і розвитку бізнесу. Для деяких видів бізнесу законодавство визначає обов'язкові вимоги до організаційно-правової форми (наприклад, банки можуть бути тільки публічними акціонерними товариствами або кооперативними банками), але в більшості випадків вибір засновників нічим не обмежений. Для того, щоб використовувати законодавчі пільги щодо обмеження відповідальності та спрощеного оподаткування можна структурувати бізнес і замість однієї компанії зробити кілька. Одна і та ж особа в більшості випадків може бути одночасно засновником і директором необмеженої кількості юридичних осіб, а також бути фізичною особою-підприємцем (за винятком рідкісних обмежень). Головне в такому випадку не укладати угод між різними фірмами за підписом однієї і тієї ж особи, оскільки такі угоди можуть бути оскаржені.

Переваги і недоліки деяких організаційно-правових форм

На етапі створення і становлення бізнесу найпростішими для державної реєстрації та управління і найпопулярнішими сьогодні є ФОП, ТОВ та ПП. Аби не заглиблюватися в їх основні характеристики, які нескладно знайти в законодавстві, перейдемо відразу до аналізу їх позитивних і негативних рис з точки зору «молодого» бізнесу.

Перевагами такої організаційно - правової форми як ФОП є:

простота реєстрації,

знижені податки,

спрощена система звітності та діловодства, яка не вимагає найму професійного бухгалтера на постійну роботу.

Недоліками є:

складність юридичної процедури припинення підприємницької діяльності в результаті її фактичного припинення,

підвищена відповідальність,

складність залучення в бізнес компаньйонів та інвесторів. Не кожен компаньйон повірить на слово, що з грошей, вкладених в бізнес, він матиме свою частину доходу, тому документально підтвердити це досить складно, а укладання договорів позики та спільної діяльності має суттєві недоліки для самого ФОП.

Що стосується ТОВ, то на сьогодні це одна з найбільш врегульованих форм бізнесу в Україні, наділена широким спектром прав і чітко визначених обов'язків. Законодавство детально регламентує внутрішні відносини в ТОВ, а також відносини з третіми особами. Всі ризики за результати своєї діяльності несе ТОВ, а не його учасники. З червня 2011 мінімального розміру статутного капіталу ТОВ законодавством не встановлено (для порівняння: для акціонерного товариства мінімальний статутний капітал становить 1250 мінімальних заробітних плат; попередньо мінімальний статутний капітал ТОВ встановлювався в розмірі 1 мінімальної зарплати). Також перевагами ТОВ є повне розмежування між відповідальністю ТОВ і відповідальністю його учасників, підвищена відповідальність директора і можливість безперешкодного відсторонення останнього від обов'язків за рішенням загальних зборів засновників;простота залучення зовнішніх інвесторів. ТОВ як аналог іноземної Limited Liability Company буде повністю зрозуміло іноземним партнерам (на відміну від ПП, яке є, на мою думку, пережитком радянського права).

Переваги ПП - це мінімальні законодавчі вимоги до його реєстрації і діяльності, розмежування між відповідальністю ПП і відповідальністю його учасників, відсутність вимог до мінімального статутного капіталу, в певних випадках - можливість залучення сторонніх інвесторів і використання деяких законодавчих переваг.

Але недоліки ПП, на мою думку, перевищують його позитивні сторони. Серед них: поверхневе, недостатньо докладне правове регулювання (яке не змінюється так динамічно, як у відношенні ТОВ), неврегульованість в законі проблемних питань діяльності ПП, відсутність достатніх роз'яснювальних джерел судової практики про надзвичайну подію та інші недоліки, які не дають можливості порадити таку організаційно-правову форму в порівнянні з її альтернативою, а саме ТОВ.

Як вибрати оптимальну організаційно-правову форму (ОПФ) для ведення бізнесу

На що ще варто звернути увагу

Відомості про фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб включаються до Єдиного державного реєстру, який є відкритим для ознайомлення. У ньому можна в будь-який час отримати основну інформацію про будь-яку юридичну особу або ФОП-контрагента, ці відомості є загальнодоступними.

Основними нормативно-правовими актами, що встановлюють правовий статус юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, які регулюють основи господарської діяльності, з якими обов'язково потрібно ознайомитися кожному підприємцю, а не тільки його юристу, є: Цивільний кодекс України від 16.01.2003, Господарський кодекс України від 16.01.2003, Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р, Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», Податковий кодекс України від 02.12.2010 р

Важливо, що 28.08.2011 р вступив в силу Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження принципу державної реєстрації юридичних осіб на підставі модельного статуту», який надає можливість створювати юридичну особу за рішенням її засновника (ів) без затвердження статуту на підставі модельного статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Постановою КМ України від 16 листопада 2011 р N 1182 затверджено модельний статут ТОВ .З першого погляду, діяльність при підставі модельного статуту дозволяє спростити і здешевити державну реєстрацію новостворених ТОВ. Однак для розвиненого, ефективного бізнесу необхідно мати власний унікальний статут, який враховує індивідуальні особливості та потреби юридичної особи та її засновників, адже в разі виникнення будь-якого внутрішнього конфлікту або рейдерської атаки саме норми досконало виписаного статуту стануть стовпами, які дозволять утримати Ваш бізнес.

Крім того, зі вступом в силу нового Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» редакція Модельного статуту від 2011 року не відповідає чинному законодавству, тому до затвердження Модельного статуту ТОВ в новій редакції, зареєструвати товариство з обмеженою відповідальністю із застосуванням Модельного статуту або перейти на його використання, не представляється можливим.